Сторінка тифлопедагога

Методичні рекомендації для вихователів груп дітей з порушеннями зору для правильної організації та підготовки до заняття

При розгляданні картини, натуральних об'єктів:

надавати можливість підійти ближче до картини, фіксувати погляд по центру, розглянути предмет зблизька ( торкнутись його, провести рукою по поверхні). Не буде зайвим додатково розпитати дітей, чи бачать вони, що зображено на дошці;
Ø збільшити час для розгляду та обстеження картини, предмету;
Ø намагайтесь добирати зображення максимально приближене до натурального, з чіткими контурами, контрастних кольорів, щоб не було відсвічування ( таки самі рекомендації відносяться й до дошки: чіткі кордони, матова поверхня);
Ø обов'язковими є наявність підставок для розгляду індивідуальних зображень, які у свою чергу повинні бути ідентичні демонстраційному, але меншого розміру;
Ø для більш зручного розгляду картин ми рекомендуємо використовувати листи-фони, на які дитина може покласти картинку, чи предмет; кольорове оформлення таких фонів – відтінки пастельних тонів, контрастні кольори;
Ø якщо дитині треба знайти, чи порахувати предмети, коли їх багато, ми радимо збільшити відстань між предметами, або зменшити їх кількість;
Ø для дітей із спів дружньою косоокістю – надавати картину, предмет чи натуру для розгляду трохи вище рівня очей;
Ø для дітей із розбіжною косоокістю – навпаки, надавати предмет, картину чи натуру – трохи нижче рівня очей;
Ø застосовуйте прийоми промовляння, коментування, перерахування того, що ми бачимо на картині, або на столі з метою кращого визначення, наскільки добре дитина впізнала об'єкт;
Ø у випадку,, якщо розгляд предметів на відстані неможливий ( або майже неможливий), рекомендуємо:
- підійти до дитини настільки близько, щоб вона чітко побачила предмет ( або зображення);
- дозволити дитині підійти і оглянути предмет зблизька;
- розвивати вміння сприймати предмети оточуючого світу збереженими аналізаторами ( слухом, дотиком, нюхом, тощо);

Методика організації зображувальної діяльності:

Надавати зразки для малювання ( аплікації, ліплення) великого розміру, з матовою по верхньою, на контрастному фоні ( зеленого, червоного, жовтогарячого кольорів та їх відтінків); використовувати аркуші паперу – фони для показу об'єкту;
як можна частіше надавати для малювання фони пастельних відтінків;
дітям із спів дружньою косоокістю надавати можливість малювати на мольбертах, або на партах з підставками ( із кутом 30-35 градусів), аркуші паперу поперекового формату;
дітям слабозорими давати індивідуальні зразки та натуральні об'єкти;
давати достатньо часу для обстеження зразка і також давати можливість підійти для додаткового розгляду малюнка ( картини) на дошці, малюнків інших дітей для більш точного мовного аналізу;
якщо дитина не сприймає малюнки великого формату ( внаслідок обмеження поля зору або занадто близької відстані до малюнку), треба:

- розглядати малюнки поступово, шляхом закривання окремих деталей;

надати дитині більше часу для зорового обстеження;

якщо дитина не розрізняє зовсім, або погано розрізняє контурні зображення, необхідно: обвести контур фломайстром; повторити це знов разом з дитиною, з промовлянням кожного руху та кожної деталі, яку обводимо; можна надати дитині можливість самостійно підібрати , якім кольором вона буде малювати;
якщо дитина не сприймає силуетні зображення, ми радимо: - використовувати поєднання контрастних кольорів;
якщо дитина не розрізняє зображення з великою кількістю деталей, треба: - зменшити кількість деталей, тобто спростити зображення; виділити деталі контрастними кольорами;
якщо в дитини порушення дрібної моторики внаслідок неузгоджених дій руки й ока, необхідно: - чітко виділяти контур; - використовувати для малювання ( особливо на початкових етапах роботи) фломайстри; - дати більше часу для сприйняття об'єкту, для повторювання дії з фломайстром, щоб в подальшому ці дії автоматизувались; - дотримуватись чіткої послідовності у виконанні завдань;
якщо дитина має труднощі при орієнтуванні на робочому місці, треба навчити її дотримуватись чітких правил роботи за столом, а саме: - познайомити дитину з робочим місцем послідовно, пояснити , куди ставити папір, фломайстри, пензлі, серветки, тощо; - пояснити правила поведінки за столом на заняттях, важливість дотримання доброго освітлення, правильної постави ніг, рук, спини, не нахилятись низько над столом, тощо; - якщо стіл розрахований на двох дітей, треба показати дитині межу посередині стола, якої треба дотримуватись, щоб не заважати сусіду;
ретельно готувати до заняття фарби, олівці, фломайстри, кольоровий папір та білий чи тонований папір з метою надання дітям точного зразка кольору, щоб він відповідав своєї назві;
контролювати поставу дітей у процесі діяльності на заняттях: нахил голови, пряма спина, дії рук, постава ніг. Дуже важливо слідкувати за тим, як дитина носить оклюдор: чи не підглядає за ним, у якому вигляді окуляри: чистота скла, чи не розтягнуті дужки, тощо.

Організація ігрової діяльності

Під час адаптаційного періоду, коли тифлопедагог, психолог та вихователі проводять психолого-педагогічне обстеження дитини з порушеннями зору, зверніть увагу на такі моменти:

А) якщо дитина не впізнає знайомі іграшки, прослідкуйте, щоб іграшки були максимально наближені до натурального вигляду; добирайте іграшки різного формату, разом з дитиною ретельно аналізуйте їх на дотик, розглядайте з різних боків, змінюйте відстань, з якої дитина візуально обстежує предмет;

Б) якщо дитина не розрізняє дії вихователя ( або інших дітей) з великої відстані, рекомендуємо: - промовляти свої дії, дозволяти дитині спостерігати з близької відстані;

В) якщо міміка, жести, зоровий контакт з вихователем не сприймається на відстані – їх треба супроводжувати коментарем, промовою.

Г) якщо дитина не впізнає з певної відстані інших дітей – треба дати їй можливість вільно рухатись по групі.

Рекомендації щодо організації занять по орієнтуванню в просторі

Діти з порушеннями зору мають проблеми в орієнтуванні в просторі, як у великому, так і в малому. Нам необхідно застосовувати наступні методичні підходи у розвитку орієнтування в просторі:

розучувати маршрути проходження до певних приміщень ( наприклад, від групової кімнати до кабінету тифлопедагога ми рухаємось, дотримуючись правої сторони коридору), постійно нагадуємо дітям напрямок руху, звертаємо увагу на перешкоди по дорозі, на предмети, що знаходяться по боках коридору, зблизька, вдалечині;
здійснювати послідовне ознайомлення з новим приміщенням, подвір'ям, майданчиком, кабінетами, тощо ( при потребі – повторити);
якщо діти розпізнають перешкоди при пересуванні з запізненням, необхідно:

а) контролювати порядок у групі ( організація та послідовність проведення режимних моментів);

б) попереджати дитину про перешкоди при пересуванні в незнайомому приміщенні, на місцевості;

в) повідомляти дитину про зміну місця знаходження предмету;

г) особисто познайомити дитину з перешкодами ( поріг, гострий куток столу, тощо);

д) після того, як вийшли з темного приміщення на яскраве сонце – не поспішайте рухатись: хай очі звикнуть до світла, і, навпаки, після прогулянки, заходячі до приміщення, не поспішайте одразу рухатись по затемненим коридорам, по сходам.

Організація занять з фізичного розвитку дитини

Тифлопедагог та інструктор з фізичного виховання на початку навчального року обговорюють та аналізують фізичне навантаження кожної дитини, яка має порушення зорових функцій., визначають пріоритетні напрямки в роботі по фізичному вихованню та розвитку дитини на окремий етап у навчанні, разом формують групи для підгрупових занять, визначають, з ким із дітей треба вивчати рухи та вправи індивідуально, якими прийомами в роботі треба користуватись у першу чергу. Головний принцип роботи по фізичному вихованню дітей з порушеннями зору: « не нашкодь», урахування зорового діагнозу, рівня фізичної готовності дитини, етапу корекційно-компенсаторної роботі, індивідуальних відмінностей дитини, її психічного та емоційного стану на певному етапі корекції, а основні напрямки у роботі по фізичному вихованню дитини з порушеннями зору – навчити дітей орієнтуватися у великому ( фізкультурному залі) та малому ( наприклад, кільце, дартс, або ціль для метання) просторах, розвиток окорухових функцій ока, розвиток синхронних дій руки та ока, розвиток координації, дрібної моторики, розвиток фіксації погляду, окоміру, розвиток координації,точності рухів, розвиток почуття глибини простору та інше. Рекомендуємо знімати окуляри перед заняттям з фізкультури, але оклюдор діти носять відповідно призначенням лікаря, тому знімаємо його тільки в порядку виключення, коли дитина зовсім не бачить без окулярів, або відчуває значний дискомфорт (особливо, при вивченні нових рухів або вправ). Внаслідок порушень зору дитина недостатньо сприймає простір, дітей та дорослих у ньому, не вміє встановлювати просторові зв'язки між предметами, тому на заняттях з фізкультури на групах для дітей з порушеннями зору ми використовуємо додаткові зорові орієнтири ( у вигляді неонових позначок, малюнків для позначення спортивного інвентарю, покриття підлоги, по яким дитина орієнтується, наприклад, для шикування в колони, або в коло ( стати напроти метелика, або стати навколо ялинки), вони мають бути яскравих кольорів, з чіткими контурами, відповідати лексичній темі. Рекомендуємо чітко дотримуватись усіх вимог щодо освітлення спортивного залу, використовувати різноманітне покриття підлоги не тільки у кольоровому, а й у фактурному вигляді.

Під час виконання вправ з фізкультури проводити вправи корекційної гімнастики для очей в поєднанні з предметами ( листочки, «султанчики», м’ячі, гімнастичні палки, тощо), частіше, ніж на групах загального режиму використовуємо дихальні вправи, пальмінг, вправи на релаксацію, тому що в дітей з порушеннями зору м’язова система знаходиться в тонусі, діти швидко втомлюються ( як правило діти з зоровими порушеннями мають багато проблем центральної нервової системи, порушення осанки, плоскостопість), і, як наслідок перерахованого вище - організм дитини потребує додаткового розслаблення.

Заняття з фізкультури на зорових групах будуються по принципу «напруження»-«розслаблення», чергування вправ, які потребують розгляду предмету зблизька, а потім – вдалечині, рівномірного розподілу зорової уваги та зорового навантаження. Існують певні заборони для виконання деяких вправ для дітей з певними діагнозами.

Заборонено:

при короткозорості високого ступеню – важкі фізичні навантаження, підскоки, піднімання важких предметів, тривале перебування з опущеною головою. Не слід допускати різких струсів організму ;
при короткозорості середнього ступеню – піднімання важкого, сильні та різкі нахили тулуба;
при змішаному та складному астигматизмі – віджимання, біг, стрибки, піднімання важкого, різкі рухи;
при слабозорості – виконання таких фізичних вправ, які передбачають активну рухову діяльність та різноманітність рухів;

Рекомендуємо:

- при короткозорості - використовувати вправи для метання у ціль, слідкування за рухами ( бадмінтон, теніс, дартс, тощо), легкий біг (особливо поміж предметами), дуже корисним є плавання, загартовуючи заходи, контрастний душ.

при далекозорості – вправи з предметами, командні ігри.

Дуже часто діти затрудняються відтворити вправи, які показували для них на відстані. У такому випадку рекомендуємо:

- для збереження інтересу дитини до повторного виконання вправи, спробуйте зробити вправу разом з дитиною, промовляючи, повторити декілька разів;

- підкреслювати найменший успіх дитини, тому що діти з патологією зору дуже чутливі, образливі, іноді вони відчувають свою участь в іграх, чи у вправах недоречною.

Якщо ви бачите, що дитина пригнічена своїми помилками у виконанні вправ, допоможіть їй додатково зорієнтуватись; самостійно вибрати інвентар, повторити послідовність рухів, поміняти правіла, тощо. Інструктор з фізичного виховання та вихователі спец.групи повинні знати про особливості поведінки слабозорою дитини, враховувати обмеження при міопії та інших очних захворювань при плануванні занять, а передумовою для занять є докладне висновок окуліста та вироблена згідно нього індивідуальна програма.

Самопочуття слабозорої дитини може дуже швидко змінюватись, внаслідок зорових порушень може навіть з'явитися головний біль, тертя очей, збільшення кута косоокості, нудота, почуття страху. Щоб завадити таким проявам треба уважно вивчити анамнез дитини, порадитись зі спеціалістами.

Поведінка слабозорою дитини на занятті з фізкультури дуже відрізняється від поведінки інших дітей: дитина намагається підійти впритул, невпевнена у собі, незграбна при виконанні вправ та участі у грі, дитина іспитує труднощі в координації рухів, швидко втрачає інтерес до заняття, має низьку мотивацію щодо виконання фізичних завдань, в неї достатньо занижена самооцінка. Тому педагоги всіх рівнів повинні виявляти зі свого боку повне розуміння поведінки слабозорою дитини, здійснювати індивідуальний підхід 6 повторяти інструкцію, чи завдання, пропонувати свою допомогу, підтримувати дитину.

Рекомендуємо підбирати для слабозорих дітей завдання, які зовні майже не відрізнялись би від завдань для всіх інших дітей, а по виконанню були би простіші, при вирішуванні складних питань щодо навантаження слабозорою дитини треба проконсультуватись додатково з лікарем-окулістом, тифлопедагогом, психологом.

Значення занять з фізичного виховання в житті дитини, яка має порушення зору дуже велике, тому що ці заняття вирішують багато проблем, пов’язаних як із зоровою патологією так і з супутніми відхиленнями в фізичному та психічному розвитку дитини; в процесі виконання фізичних вправ, змагань, ігор, які так полюбляють діти, зовсім непомітно для самої дитини йде потужна зорова корекція, на цих заняттях особливо добре діти «випускають пару», розслабляються не тільки фізично, а й емоційно, що так важливо саме для дітей з порушеннями зору.

Можна зробити висновок, що саме рух є основним засобом для зміцнення організму дитини, а рухливість очей, можливість дитини збільшувати амплітуду погляду, виконувати одночасні рухи руками (ногами, тулубом) разом з рухами очима – є одним з головних «ліків» для покращення стану його зору. Треба підкреслити, що фізичні вправи, які ми вивчаємо з дітьми на фізкультурі, необхідно повторювати під час фіз. хвилинок, прогулянок, пауз на корекційних заняттях, щоб по-перше,дотримуватися за принципом співпраці у роботі всіх спеціалістів, а у другу чергу, тренувати зорову та м'язову пам'ять дітей.

Необхідно проводити «майстер-класи» для батьків, на яких показувати вправи корекційної гімнастики для очей, вправи лікувальної фізкультури для дітей, які мають супутні психофізичні відхилення в розвитку.

Присутність вихователя зорової групи на заняттях з фізкультури обов'язкова, на заняттях по вивченню нових рухів чи вправ для допомоги в проведенні заняття можна запросити також помічника вихователя, а, враховуючи те, що діти йдуть на заняття без окулярів, їм необхідно допомагати пройти на заняття, тобто дотримуватись правил безпеки для здоров'я дитини з порушеннями зору.

Рекомендації щодо структури корекційного заняття тифлопедагога

1. На початку кожного заняття слід проводити корекційну гімнастику для очей на розслаблення очних м’язів, звертати увагу на положення голови, рук, спини.

2. Рекомендовано будувати заняття по принципу «від простого до складного», змінювати завдання так, щоб діти то напружували зір, то розслабляли його. Для цього треба добирати завдання таким чином, щоб діти роздивлялись на об’єкти для обстеження спочатку в далечину, потім переводили погляд на мольберт, або стіл, потім виконували завдання по розвитку пошукових дій, потім знов дивились зблизька. Ми пропонуємо таку послідовність завдань: - 1 демонстраційне, 2 завдання індивідуальних, потім знов 1 – демонстраційне ( узагальнююче). Закінчуємо заняття, як правило, корекційною вправою чи грою.

3. Після виконання індивідуального завдання ми рекомендуємо провести фізкульт.хвилинку, в яку включаємо зорову гімнастику, дихальні вправи, точковий масаж обличчя, вправи на комп’ютері. Треба підкреслити, що всі вправи проводимо по темі, яку вивчаємо на тижні, використовуємо відповідні атрибути ( наприклад, осінні листочки, якщо вивчаємо ознаки осені, або кільця ( руль), якщо обстежуємо транспорт, і т.п.).

4. Кількість завдань та зорове навантаження для дітей різних вікових груп:

- молодша група – 3-4 завдання , тривалість – 10-15 хвилин;

- середня група – 4-5 завдань, - 15-20 хвилин;

- старша група – 5-6 завдань, - 20-25 хвилин;

Але це зовсім не означає, що тривалість та кількість завдань не можуть змінюватись. Все залежить від етапу лікування дитини, від етапу корекційно-компенсаторної роботи та всього начально-виховного процесу, а головне – від індивідуального сприйняття дитиною теми, навіть, треба враховувати період міжсезоння, коли дитячий організм слабшає і дитина потребує, щоб більше уваги ми приділяли оздоровленню організму.

5. Зорове навантаження для дітей з порушеннями зору представлено в додатках.

6. В кінці заняття ми проводимо підсумок заняття .

Методичні рекомендації щодо організації заняття

тифлопедагога

Для кращого зосередження дітей на початку заняття ми рекомендуємо провести ретельно продуману мотивацію, яка би захопила увагу дітей, змусила би їх уважно слухати педагога та обстежувати об’єкти. Щоб дітям було добре розглядати об’єкти на дошці ми рекомендуємо розсаджувати дітей перед нею, дотримуючись відповідної відстані – 1,0-1,5 метру, та відповідного порядку: діти із косоокістю – посередині, із міопією попереду, далекозорі – у другому рядку. Діти із спів дружньою збіжною косоокістю працюють на мольбертах або за столами-партами, які можна відрегулювати на певний кут ( залежно від кута косоокості дитини). Світло має падати на робочу поверхню з того боку, з якого око відкрите, індивідуальний зразок треба прикріпляти над робочим зошитом, по центру. Кількість дітей для під групового заняття не має перевищувати 4-х дітей, бажано добирати в підгрупу дітей з однаковим зоровим діагнозом, одного віку, але це не є принциповою порадою. Не можна брати на підгрупове заняття більше ніж одну слабозору дитину, або дитину із складним діагнозом. Неприпустимо тримати об’єкти, що розглядає дитина, в руках, тому що навіть малопомітне тремтіння об’єкту викликає швидке стомлювання очей, дитина починає нервувати, знижується увага. Ми рекомендуємо міцно фіксувати всі предмети та об’єкти, як демонстраційні, так й індивідуальні. Обов’язково треба використовувати указки для демонстраційного та індивідуального показів, як дорослими так і дітьми.

Розташовувати демонстраційний матеріал треба так, щоб діти мали можливість переводити погляд з максимальною амплітудою. Тифлопедагог повинен стояти біля дошки з правого боку, надавати можливість дітям роздивлятися без перешкод, з достатнім освітленням , на дошці не має бути виблискування. Тифлопедагог повинен дотримуватись певного «дрес-коду», тобто його одяг має бути спокійних тонів, без блискучих деталей, щоб не відволікати увагу дитини. Неприпустимо проводити заняття в одязі червоного або жовтогарячого кольорів, що спровокує несвідоме відволікання зорової уваги, і як наслідок – порушення зорового сприйняття дитини.